Наша бібліотека

Заходьте сюди

#Тижденьдитячогочитання2024

2 грудня стартує Національний тиждень дитячого читання, який триватиме до 8 грудня. Це чудова нагода об'єднатися всім навколо дитячого та сімейного читання, повернутися до улюблених з дитинства книжок і поділитися теплом історій із близькими.

Гаслом Тижня читання стало «Світло історій». У цей непростий для нашої країни час спільне сімейне читання дитячих книжок дарує надію й тепло, необхідні кожному. Щорічне занурення в знайомі сюжети й повернення до улюблених героїв має терапевтичний ефект.

Бібліотека ліцею теж долучається до Національного тижня дитячого читання .

Багато книжкових історій чекають на вашу увагу у нашій бібліотеці. Читайте залюбки!

255 років тому, 9 вересня, у Полтаві народився Іван Котляревський, письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної Української літератури.

Він походив із зубожілого козацького старшинського роду, батько працював канцеляристом міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське звання.

Дев’ять років навчався в духовній семінарії у Полтаві, яку так і не закінчив – духовна кар’єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманаху "Полтавська муха". Працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.

З 1796-го перебував на військовій службі. Ще в 1794-1796 роках підготував перші три частини поеми "Енеїда", написаної на сюжет однойменного твору римського поета Публія Вергілія. Рукописний примірник поеми опинився в конотопського поміщика Максима Парпури. Останній завідував друкарнею медичної колегії в Петербурзі. І вже під час військової служби Іван Петрович дізнався про видання в 1798-му в Петербурзі "Енеїди".Між тим "Енеїда" стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою. На той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснилася з ужитку.

Відт ак твори Івана Котляревського започаткували новий етап формування Української літературної мови. "Першорядної ваги було те, що Котляревський порвав з панівною тоді наукою про мовні стилі, високий і подлий, і став дивитися на мову народну, як на достойну поважних творів…, – зазначає Іван Огієнко. – А в "Нат алці-Полт авці" т а "Мо@каль-чарівник" він дуже висміяв ту панівну за його часу мову, якою говорило в Україні середнє й вище панство, поволі обмосковлюючись". І далі: "Котляревський міцно поєднав Українську мову з Українською літературою – після нього справді нашою літературною мовою остаточно, уже без хит ання, стала жива народна мова. І від Котляревського вона ст ала т в орчо розвиватися вже зовсім свідомо.

За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка". В 1808-му Іван Котляревський вийшов у відставку в чині капітана. Влаштуватися на службу вийшло не одразу. Лише в 1810-му став наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян у Полтаві. Який згодом перетворив на зразковий навчально-виховний заклад. Був організатором та керівником Полтавського театру (1818-1821). Як і всюди, ставили російські й західноєвропейські п’єси та водевілі. Однак Котляревський швидко зрозумів необхідність розвивати українську драматургію. Саме для театру в 1819-му написав драматичні твори "Наталка Полтавка" і "Мо@каль-чарівник", що й досі не сходять зі сцени.

Олександру Довженку - 130!

Український режисер, письменник, кінодраматург, художник.

Народився 10 вересня 1894 року в містечку Сосниця на Чернігівщині. Займався викладацькою діяльністю. В 20-х роках був тісно пов’язаний з партією «боротьбистів», працював у радянському консульстві в Варшаві та Берліні.

В Німеччині студіював малярство та, після повернення на Україну, був карикатуристом в місцевих газетах, після чого потрапив до ВУФКУ, де працював над фільмом «Вася-реформатор» (1926) разом із німецьким оператором Йозефом Роною.

Його першою самостійною режисерською роботою стала комедійна стрічка «Ягідка кохання» (1926), після чого був шпигунський детектив «Сумка дипкур’єра» (1926). Проте, найбільшої слави Довженко здобув з легендарною німою трилогією – «Звенигора» (перший український фільм, що вийшов на міжнародну арену) (1927), «Арсенал» (1929) та «Земля» (1930).

Саме завдяки цій трилогии західні кінознавчі посібники зазвичай згадують Олександра Довженка серед ключових режисерів радянської монтажної традиції 1920–х років, а всі трі фільми вважаються визнаними шедеврами світового кіно та найвищою точкою розквіту української кіноіндустрії.

В 1930-х роках, після реорганізації ВУФКУ, Довженкові дедалі важче було знімати через посилення ідеологічного тиску та культурної централізації.

В 1933 році він залишив Київську кінофабрику та переїхав до Москви. Під час Другої світової зняв серію агітаційних фільмів про Україну (“Визволення” (1940), “Битва за нашу Радянську Україну” (1943), “Перемога на Правобережній Україні” (1944)), а після – поставив стрічку «Мічурін» (1948).

У 1950-х Довженко чимало викладає та виношує плани таких фільмів як «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум’яних літ», «Зачарована Десна», які так і не були реалізовані за життя. Помер 25 листопада 1956 року у віці 62 років.

25 лютого день народження славетної доньки нашого народу - Лесі Українки.

Її справжнє ім'я Лариса Косач Квітка. Вона вперше підписалися псевдонімом "Українка" у 13 років, бо її дядько - Михайло Драгоманов, якого любила і поважала, спочатку підписувався, як " українець", а дівчинка хотіла бути схожою на нього. А Лесею її лагідно кликали у сім'ї.

Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова - їй маємо завдячувати існуванню слів "промінь", "напровесні".

Лариса Косач була дуже обдарованою дитиною:

у 4 роки дівчинка навчилася читати;

у 5 - грала на роялі;. у 6 років майстерно вишивала;

у 9 - склала перший вірш - "Надія";

у 13 років - вперше опублікувала свої поезії;

у 14 - видала першу свою поему "Русалка";

у 19 років написала підручник "Стародавня історія східних народів";

у 22 роки за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку "На крилах пісень".

Леся Українка знала більше десяти мов, серед них латину та давньогрецьку.

По собі Леся Українка залишила вражаючі поетичні поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистики, статі, а також неперевершені переклади світової класики.

Здається, вона народилася для щастя, адже Бог дав їй стільки талантів, але життєвий шлях виявився важким і тернистим, сповненим фізичного болю і душевних мук.

Попри складну хворобу – туберкульоз кісток, з якою вона боролася все життя, Леся ніколи не здавалася, була сильною, спраглою до розвитку, творчості та самоосвіти.

Вона стала навіть відомішою, ніж її мати – поетеса Олена Пчілка.

7 лютого Всесвітній день читання вголос!

Сьогодні з учнями 5-В класу ми говорили про читання вголос,як воно допомагає розуміти зв'язок між усним та письмовим світом,розширює словниковий запас,збільшує концентрацію уваги,підвищує творчий потенціал.

Читали та обговорювали прочитані недавно книги,ділились враженнями.

Казкове лото та розгадування ребусів зробили урок цікавим та корисним.

В українській мові «соборність» означає всеєдність, цілісність, неподільність. Тож нехай цей урочистий день утвердить нас у єдності та патріотизмі, додасть кожному наснаги працювати задля блага нашої країни та добробуту наших людей!